Придворна каплиця Резиденції: що варто знати

Збудована для Максиміліана I

Резиденція була осередком урядування та резиденцією баварських герцогів, курфюрстів і королів з 1508 по 1918 рік. Вона виросла із замку, закладеного у 1385 році на північно-східному краю середньовічного міста й відомого як Нойвесте. Максиміліан I, який правив з 1598 року й став курфюрстом у 1623 році, знову розширив палац і наказав звести нову двоповерхову придворну каплицю між 1601 і 1603 роками. Вона замінила давніші молитовні приміщення Нойвесте. Тож за мірками палацу, окремі частини якого датуються XIV століттям, каплиця є доволі молодою.

Читати далі: Музичні зали Мюнхенської резиденції

Два поверхи — для двох аудиторій

Каплицю було впорядковано за рангами. Придворні збиралися на першому поверсі, а правляча родина слухала щоденну месу з галерей, до яких могла легко дістатися зі своїх покоїв. Сьогодні палац відкриває відвідувачам музею лише галерею — той рівень, яким користувалася правляча родина. Хор було додано 1630 року. З галереї зала постає високою скринькою, освітленою арочними вікнами, з вівтарем у дальньому кінці та лавами внизу. Концерт переносить вас у ту саму залу, хоча на сторінці бронювання не вказано, на якому рівні розташовані місця.

Присвячена Непорочному Зачаттю

Каплиця присвячена Діві Марії Непорочного Зачаття. У палацовому описі зазначено, що вибір, імовірно, зробив Максиміліан, адже він уже обрав Діву Марію покровителькою династії Віттельсбахів і Баварії. Та сама відданість простежується й на зовнішньому боці Резиденції: на її західному фасаді по Residenzstraße, у ніші між порталами, встановлено статую Діви Марії як покровительки Баварії, а портали охороняють леви. Тож присвята каплиці є частиною ширшого висловлювання, зробленого всім фасадом палацу.

Вівтарі

Велике центральне полотно головного вівтаря належить пензлю придворного художника Ганса Верля, створене близько 1600 року. На ньому зображено Діву Марію, возведену у славі під Трійцею. У середині XVIII століття два майстри південнонімецького рококо, Йоганн Баптист і Франц Циммерманни, виконали два бічні вівтарі поруч із хором. Отже, зала поєднує дві доби: пізнє Відродження й раннє бароко головного вівтаря та рококо бічних вівтарів. Позолочена рама головного вівтаря — найяскравіший предмет у залі, і саме на ній зосереджені фотографії каплиці.

Ліпнина

Гіпсовий декор укриває стіни й склепіння, і саме його більшість відвідувачів помічає насамперед. За статтею про Резиденцію в німецькій Вікіпедії, каплицю було освячено 1603 року, її багате ліпне оздоблення завершено на склепінні 1614 року, а ліпнину хору узгоджено з давнішою роботою після 1630 року. Рельєфні панно містять герби, ангелів і листя, а нервюри поділяють склепіння на поля. Білий колір — частина ефекту, адже завдяки йому позолочений вівтар стає єдиною теплою нотою в інакше блідій залі.

Палац, відбудований заново

Друга світова війна стала катастрофою для Резиденції. У березні та квітні 1944 року значна частина верхнього поверху й численні склепінчасті зали першого поверху вигоріли, хоча більшість рухомого майна заздалегідь вивезли. У травні 1945 року палацова адміністрація заснувала будівельну контору, і відбудова тривала кілька десятиліть. Музей Резиденції відкрився 1920 року, а подальші секції відкривали поетапно з 1958 до 1985 року. У публічному описі палацу не сказано, як сама каплиця пережила війну, тож і цей путівник про це не говорить, описуючи лише залу в її теперішньому вигляді.